Великописарівський р-н

Великописарівський район знаходиться на південному сході області. Займає вигідне географічне положення, розташований на шляхах, які ведуть до великих промислових центрів: міст Суми, Харкова, Полтави, Бєлгорода.

Займає площу 0,8 тис. кв. км.

У районі проживає 27,3 тис. населення 7 національностей.

Район має 42 населених пункти.  

Великописарівський район як адміністративно-територіальна одиниця був створений 27 березня 1923 року рішенням ВУЦВКу з частини Богодухівського повіту Харківської області.

Територія, яку займає нинішній район, почала заселятися переважно у ХVІІ та на початку ХVІІІ століття. Заселяли його вихідці з Правобережної, Лівобережної, Наддніпрянської України, а також споконвічно російських територій. Деякі населені пункти виникли як суто військові поселення, про що свідчать їхні назви: Станичне, Їздецьке, Солдатське, Пушкарка, Стрілецька Пушкарка. Існує легенда, що й нинішній районний центр Велика Писарівка був заснований військовими писарями міста-фортеці Вільне (нині село Вільне) у кінці ХVІІ століття.

Гордість району - це люди. Один з найменших за територією та чисельністю населення в області, район виховав 8 Героїв Радянського Союзу, 3 повних кавалерів ордена Слави та 4 Героїв Соціалістичної Праці.

Великописарівщина славиться як кобзарський край. Саме на берегах красуні Ворскли, на розкішних полях та розлогих балках виховувалися славні співці - кобзарі: Єгор Мовчан, Григорій Пасюга та Степан Кожушко.

Найбільш відомим із них був Єгор Мовчан. Його творчість вивчали етнографи та фольклористи багатьох країн світу. Вдячні земляки у 1968 році в центрі селища Велика Писарівка спорудили пам’ятник Є. Х. Мовчану.

Великописарівська земля багата письменницькими талантами. Це Анатолій Стріляний та Михайло Скорик з Рябини, Володимир Затуливітер з Яблучного.

Військово-оркестрову службу Міністерства оборони України очолював генерал-майор В. Ф. Деркач із Яблучного. На очах нинішніх жителів Сумщини та України виросли відомий економіст, колишній голова Національного банку України В. С. Стельмах та  політик народний депутат України Г. П. Дашутін.

Великописарівщина - з давніх-давен край сільськогосподарський. Економічному пожвавленню в житті регіону сприяло будівництво у 1906 році залізниці через села Яблучне та Кириківка. Уже у 1913 році цукрозаводчиком І. Г. Харитоненком у Кириківці був збудований цукровий завод.

У навчальних закладах району навчається близько 4000 дітей, навчальний процес забезпечують 500 педагогів.

За роки незалежності України побудовані школи у селах Рябина, Катанське, добудовані 6 класних кімнат у Олександрівській школі.

Діють 11 музеїв: 6 краєзнавчих, 4 бойової слави і Музей хліба.

Унікальним є музей хліба Розсошівської загальноосвітньої школи, створений у 1987 році. Музей вивчає історію хлібопечення на Україні, показує звитяжний труд хліборобів рідного села в різні періоди його історії. Постійно працює виставка хлібних виробів. Окрема експозиція висвітлює трагічні події голодомору на Україні.

У районі функціонують 87 різноманітних гуртків. Найбільш популярними є гурток радіолюбителів при Вищевеселівській школі. Члени клубу вивчають радіосправу, мають свої позивні, підтримують зв’язок з колегами інших населених пунктів України. У Правдинській школі-інтернаті працює гурток декоративно-ужиткового мистецтва. Гурток образотворчого мистецтва працює при Великописарівській загальноосвітній школі. Учні займаються живописом, графікою, скульптурою. 

Мережа закладів культури району налічує 48 одиниць. Працює 28 клубних закладів, 19 бібліотек, дитяча музична школа. На території району розташовано 11 музеїв, 84 пам’ятки історії.

У 1998 році за допомогою народного депутата України Г. П. Дашутіна та концерну "Укрросметал" побудована Покровська церква у с. Пожня.