Тростянецький р-н

Наш Тростянець - озера лебедині,
Озера із живих джерельних чаш,
Є інші Тростянці на Україні,
А ти - єдиний в світі, рідний наш!
Твоя в століттях слава не померкне,
У величі казковий ліс завмер,
Мелодії Чайковського найперші
Зійшли з твоїх джерел, з твоїх озер.
Л. Татаренко

Кожен населений пункт, кожен куточок нашої України має свою історію, свої традиції. Велич народу в його глибокому родовому корінні, знанні своєї історії і шануванні славних традицій старших поколінь.Навіть коротке знайомство з історичним минулим Тростянеччини засвідчує, що тут споконвіків жили волелюбні, хоробрі, сміливі, талановиті, підприємливі і хазяйновиті люди, котрі гаряче любили свою землю і вміли вирощувати на ній хліб, знали йому ціну і завжди були готові героїчно боронити вітчизну від недругів, але хлібом-сіллю і дзвінкою піснею завжди зустрічали дорогих гостей і друзів.Територія нинішнього Тростянецького району, перебуваючи у складі Слобідської України, мала велике значення для переселення сюди українського населення, яке втікало від гноблення польських феодалів і шляхти.До цього часу в районі збереглися і російські, і українські населені пункти, в яких ось уже більше трьох століть мирно, пліч-о-пліч живуть українці і росіяни. Історія вчить нас, що тільки разом, спільними зусиллями можна подолати будь-які труднощі і негаразди.Перші поселення сучасного Тростянецького району виникли ще в епоху пізньої бронзи.Про це свідчать археологічні розкопки. У селах Ницаха, Кам’янка знайдені рештки поселень VIII століття до н.е.На високих правих берегах річок Ворскли і Ворсклиці збереглись городища, курганні могильники в районі сіл Кам’янки, Ницахи, Зарічного, давньоруський могильник у Тростянці в урочищі Нескучному.Масове заселення нашого рідного краю розпочалося у другій половині XVII століття селянами і козаками, котрі втікали з Правобережної України на Слобожанщину.У 1659 році було засноване містечко Боромля, а наступного року Тростянець.Протягом 1668-1705 років були утворені села Білка, Зарічне, Дернове, Жигайлівка, Микитівка; Кам’янка, Семереньки, Радомля, Люджа, Криничне, Буймер, Мартинівка та інші.Після реформи 1861 року у Тростянці значно прискорився розвиток капіталізму. Було створено цілий ряд промислових підприємств. Найбільшими з них були два цукрових заводи (пісковий та рафінадний), два спиртові, селітряний, цегельний, лісопильний та млин.З 1881 року Тростянець став центром великого капіталістичного господарства, що належало відомому цукрозаводчику Л. Є. Кенігу. Цукрозавод у Тростянці випускав 3 % всього рафінаду в Росії, він ішов на продаж у 50 губерній.Крім цукрозаводу, працював винокурний завод. Усього напередодні революції на підприємствах Тростянця працювало понад 2500 робітників, що більше, ніж у таких губернських містах, як Полтава і Курськ.У 1877 році було введено в дію залізницю.За післяреволюційний період у Тростянці збудовано цілий ряд нових підприємств, почала розвиватися залізнична мережа, підприємства агропромислового комплексу, переробної промисловості та ін.Важливою подією став у 1974 році пуск шоколадної фабрики "Україна", котра будувалася силами усіх трудівників і колективів району та області.
Історія - це зв’язок між минулим і сьогоденням. У середині XVIII століття у Тростянці нащадки Надаржинського спорудили так званий "Круглий двір", який нині є унікальною пам’яткою архітектури.Серед російських декабристів, провісників знищення кріпацтва, були і наші краяни: брати Коновніцини і брати Борисови.Мальовнича природа Тростянця і його околиць здавна приваблювала митців. У 1864 році тут побував студент Петербурзької консерваторії, згодом знаменитий російський композитор П. І. Чайковський. У Тростянці він написав свій перший симфонічний твір - увертюру до драми О. М. Островського "Гроза".Тростянчани глибоко шанують пам’ять про перебування в місті геніального композитора. На його честь встановлено пам’ятник, меморіальну дошку на будинку, де він жив, обладнано музейну кімнату при районному краєзнавчому музеї.Ось уже 30 років в останніх числах травня у районі проходить свято мистецтв - "Дні Чайковського у Тростянці". Над мальовничим старовинним міським парком звучать чарівні мелодії творів композитора.У 1866 році у Тростянці побував український геній - філософ і письменник Григорій Савич Сковорода, а у 1888 - великий російський письменник Антон Павлович Чехов.У 1883-1885 роках село Тростянець відвідав український поет, революціонер-демократ Павло Арсентійович Грабовський, а у селі Боромлі жив Микола Федорович Сумцов - відомий український історик, етнограф та літературознавець.Усі добре знають і поважають імена письменників нової хвилі: уродженця Тростянця Миколи Хвильового, уродженця с. Боромлі - поета Алимова. Жив і працював у Тростянці Іван Багряний - відомий письменник. Усім добре відоме ім’я поета Леоніда Татаренка, котрий у своїх віршах оспівував рідний мальовничий край.Тростянеччина дала країні 12 Героїв Радянського Союзу, чотирьох Героїв Соціалістичної Праці, трьох академіків.Тут народився і провів юні роки уродженець с. Олексине, прославлений Олімпійський чемпіон В. П. Куц.
Урочище "Нескучне"Парк "Нескучне" створений на початку ХІХ ст. при князях Голіциних з використанням прекрасного лісу навколо чудових ставків. Парк має ландшафтний тип і площу 253 га. Тут можна побачити найстаріші насадження дубів та інших порід дерев віком до 350 років, а крім того, багато штучних насаджень цінних порід дерев: горіх, дуб червоний, бархат, сосна чорна тощо.У 1809 р. на честь 100-річчя Полтавської битви в парку був побудований "Грот Німф".Нині парк використовується Тростянецькою лісодослідною станцією у наукових цілях.
Йосип Тимофійович НадаржинськийСин П. Т. Надаржинського, духівника Петра І, уродженця Тростянця, майор, який служив у Охтирському слобідському полку. Вийшовши у відставку, оселився у Тростянці. У 1749 р. збудував кам’яну Благовіщенську церкву і завершив будівництво Круглого двору. Садиба входила до складу величезного маєтку і була побудована для манежу цирку та господарських потреб. Після Надаржинського Круглий двір перейшов до Корсакових, а потім до Голіциних. Шанувальник мистецтва князь Голіцин організував із своїх кріпаків три театральних групи - драматичну, циркову і балетну, у Круглому дворі було обладнано арену, а під стінами для глядачів установлені ложі.У 2000 році був проведений перший етап реставрації цієї архітектурної пам’ятки.
Велика Вітчизняна війнаЗ перших днів Великої Вітчизняної війни жителі району піднялися на захист Батьківщини. Усього за роки війни район дав діючій армії понад 11000 чол. У 1943-1944 роках трудящі району внесли 1 млн. 320 тис. крб. на створення танкової колони "Колгоспник Сумщини". Жінки, діти, старі самовіддано працювали на підприємствах та збиранні врожаю. У місті і селах діяли партизанські загони і підпільні групи, що налічували понад 270 чоловік.За подвиги на фронтах та у партизанських зонах і підпіллі 8170 уродженців і жителів району нагороджені орденами і медалями, 12 стали Героями Радянського Союзу, два відзначені орденами Леніна, три є повними кавалерами ордена Слави, сім стали учасниками Параду перемоги в Москві, більше 100 жителів були учасниками штурму Берліна.
Микола Григорович Хвильовий (Фітільов)Місто Тростянець славне ім’ям видатного українського письменника, публіциста і критика, основоположника нової української прози Миколи Хвильового.Літературна діяльність письменника розпочалася в 1917 році. Увесь талант літератора і організатора він вклав у створену разом з однодумцями літературну організацію - вільну академію пролетарської літератури.У 1993 році з нагоди 100-річчя від дня народження М. Хвильового у Тростянецькій ЗОШ № 1 створено літературний музей письменника, а на фасаді школи встановлено меморіальну дошку.
Володимир Петрович КуцЗаслужений майстер спорту, легкоатлет, олімпійський чемпіон, чемпіон світу та Європи.У листопаді 1956 р. на Олімпійських іграх у Мельбурні (Австралія) встановив новий світовий рекорд на дистанціях 5 і 10 тис. метрів.До середини 70-х років В. Куц працював тренером ЦСКА, готував спортсменів до збірної СРСР.Нині у м. Тростянець його ім’я носить стадіон. У 1983 році в Білківській школі, де він навчався, відкрито меморіальну дошку. У місті Тростянець у 1985 році був відкритий пам’ятник нашому видатному земляку.
У районі приділяється велика увага відродженню духовності. Відновлена робота молитовного дому в с. Жигайлівка, будується молитовний дім у м. Тростянець та храм у с. Гребениківка.В освітніх закладах району розширено мережу класів із поглибленим вивченням окремих предметів. Започатковано рейтингове оцінювання діяльності навчальних закладів, розпочалося вивчення регіонального курсу "Історія рідного краю" у 5-11 класах загальноосвітніх шкіл району. Кожна школа і дошкільний навчальний заклад мають свій власний музей.За останні роки у Тростянецькому районі реставровано "Круглий двір", споруджено Алею Минулого і Сучасності, Алею Спортивної Слави, невпізнанно змінилася Вічева площа.Яскравою сторінкою культурно-мистецького життя України став Всеукраїнський сільський фестиваль "Боромля". Проведення його - нова традиція, що народилася на мальовничій Тростянеччині, славній землі Сумщини. З 1991 року, коли відкрився перший Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв "Боромля", ознаками його стали високий художній рівень, масовість, увага до нових талантів."Боромля" - це фестиваль для селян і одночасно чудова можливість для митців, серед яких багато зі світовим ім’ям, поспілкуватись із людьми від землі, з хліборобами, безпосередньо у селі, розкрити серця назустріч серцям вдячних сільських глядачів.Унікальним явищем, спрямованим на пробудження перш за все у молоді інтересу до народної і сучасної пісні, присвяченої рідній землі, став Всеукраїнський конкурс виконання творів про українське село, що проходить у рамках фестивалю. Незмінним головою журі довгі роки є народний артист України, академік, Герой України Анатолій Авдієвський.Огляди художньої самодіяльності та народних умільців, які відбуваються в рамках районної "Естафети праці і культури", збирають багатотисячні аудиторії, мають надзвичайну популярність, сприяють відкриттю нових талантів, на які так багата Тростянецька земля. Стали традиційними сільські спортивні спартакіади, спортивна естафета поколінь, працюють спортивні секції та гуртки, районна юнацька спортивна школа, дитячий клуб "Надія", гуртки при Палаці дітей та юнацтва.Тростянецький край привабливий для розвитку туризму, особливо сільського. Лісостепові ландшафти відзначаються яскравою виразністю мальовничих природних пейзажів, що захоплюють і чарують. Навесні це безмежна блакить квітучих пролісків, буйний цвіт лілово-фіолетових і блідо-жовтих рястів, з яскравим вкрапленням квітучих медунок, анемон; восени - золотисто-багряні діброви; влітку - розмаїття духмяного квітучого степу зі сріблястими хвилями ковили, захоплююча симфонія пташиного співу, блакитні води річок, що звиваються змійкою поміж лісів, боліт, чагарників, уквітчаної зелені з лук.Сьогодні природно-заповідний фонд району складають 16 заповідних об’єктів, з яких 13 - лісового типу. Серед них три заказники, дев’ять заповідних урочищ, два парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва та дві пам’ятки природи. Статус загальнодержавного значення мають Тростянецький парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва (урочище "Нескучне") та Бакирівський гідрологічний заказник (заплава річки Ворскла).Взагалі 30 % території району займають вкриті лісом площі. Серед них подекуди добре збереглися ділянки старого пралісу з віковими деревами. Ці угрупування корінних дібров занесені до Зеленої книги України.Тростянець - історичне і сучасне місто, яке живе, працює й розвивається.

 

«Зачарований Україною...»Чимало пам’ятних сторінок біографії Петра Ілліча Чайковського пов’язано з Україною, де він провів загалом п’ять років, написав близько тридцяти творів.Україна вабила композитора покликом роду, адже його корені  — в українському козацтві, а попередні покоління по лінії батька мали прізвище Чайка. Дід Петра Ілліча — Петро Федорович — народився на Полтавщині, в селі Миколаївка (нині Фрунзівка Глобинського району). В Україні жили родичі та близькі друзі композитора. Він часто гостював у Кам’янці  — у сестри Олександри Іллівни Давидової (її чоловік, Лев Васильович Давидов, був сином відомого декабриста); відпочивав у селі Гранкіне, що на Полтавщині, де його брат Модест Ілліч жив у свого вихованця, глухонімого хлопчика Колі Конраді; бував у Конотопі  — там служив залізничним інженером старший брат Микола Ілліч. І після переїзду брата до Харкова Петро Ілліч часто зупинявся на станції Конотоп. У 1878 році він влаштував до сумської гімназії М.В.  Переслені  — племінника зятя Л.В. Давидова.Чайковський натхненно працював у Браїлові, що на Вінниччині, в маєтку Надії Філаретівни фон Мекк, з якою його пов’язувала щира дружба, а матеріальна підтримка відомої меценатки дозволила композиторові повністю присвятити себе творчості. Тріумфом супроводжувалися гастрольні виступи Чайковського в Києві, Харкові, Одесі...В усіх куточках світу, в країнах, які відвідував великий композитор, пишаються самим лише фактом його перебування. Яку ж гордість повинні відчувати жителі Сумщини, пам’ятаючи про те, що саме на наших теренах відбулося перше знайомство Чайковського з українською землею! І в подальшому він неодноразово — завжди з радістю — приїздив на Сумщину, провів тут у цілому сім місяців.Улітку 1864 року 24-річним юнаком Чайковський приїхав до Тростянця на запрошення приятеля, князя Олексія Васильовича Голіцина — на відпочинок до його маєтку в мальовничому урочищі Нескучне. Тут і відбулося перше знайомство Петра Ілліча з Україною. Маєток Голіцина має давню історію. Переселенці з Правобережної України заснували Тростянець у 1660  році. У 1720  році Петро І подарував Тростянецький маєток своєму духівнику  — Тимофію Васильовичу Надаржинському, уродженцю цих місць. Після смерті царя в 1725  році Надаржинський став духівником Катерини І, а після її смерті він у 1728 році повернувся на батьківщину і залишок своїх днів провів в охтирському Троїцькому монастирі  — там і був похований у церкві Святої Трійці, побудованої на його кошти.Син Надаржинського  — Йосип Тимофійович  — по закінченні служби в Охтирському слобідському полку поселився в родовому маєтку і зайнявся його облаштуванням: побудував Благовіщенську церкву (1744–1750), Круглий двір (1749) (як показав час, унікальний пам’ятник архітектури). Він нагадував середньовічну фортецю з високими стінами і з’єднувався підземним ходом з панським будинком. У 1762 році завершилося будівництво двоповерхової будівлі з бічними флігелями, яке обновило і доповнило садибний комплекс — саме в такому вигляді він і постав перед Чайковським. Петро Ілліч з цікавістю познайомився з історією древнього князівського роду Голіциних, що перебували у кровних родинних зв’язках із династіями Рюриковичів і Романових. Воєводи, бояри, генерал-фельдмаршали, генерал-губернатори, сенатори — всі вони представляли цей знатний рід.Василь Петрович Голіцин (1800–1863), батько приятеля Чайковського, служив дійсним статським радником, предводителем дворянства Харківської губернії, камергером Двору. У 1842  році його дружина, княжна Софія Корсакова, отримала у спадок тростянецький маєток. Незабаром князь побудував кілька заводів: винокурний (1845), цукровий і цегельний (1847).В увертюрі композитор здійснює перший, поки ще боязкий крок до теми фатуму (долі), що пронизує його творчість і досягає апофеозу в Шостій симфонії. Саме в «Грозе» зароджується мелодичний стиль Чайковського-симфоніста, а тема кохання Катерини передбачає численні ліричні теми майбутніх творів, у тому числі, увертюри-фантазії «Ромео и Джульетта» й останньої з них — у Третьому фортепіанному концерті (створений в останній рік життя композитора — в 1893 році). Перебування Чайковського у Тростянці ознаменувалося зустріччю з найближчим сусідом Голіцина  — Миколою Дмитровичем Кондратьєвим (усі троє закінчили Петербурзьке правниче училище). Взимку 1870  року в Москві Кондратьєв знову зустрівся з молодим композитором, на той час уже професором консерваторії, і запросив відвідати свій родовий маєток у селі Низи за 18 кілометрів на південь від Сум, на лівому березі річки Псел.Фото. Ярмарок у Низах. Кінець ХІХ ст.Фото. Низи. Будинок Кондратьєвих. Кінець XIX ст. У червні 1873 року композитор провів у Низах півтора тижня і саме тоді розпочав писати свої Щоденники, які вів до кінця життя. Але найпліднішим у творчому плані стало низівське літо 1874 року: народжувалася опера «Кузнец Вакула» за сюжетом повісті М. Гоголя «Ночь перед Рождеством».Фото. «Кузнец Вакула» — обкладинка першого видання опери. 1876 р.Фото. Низи. П.І. Чайковський гостює у Кондратьєвих. Зліва направо: П.І. Чайковський, Е. Жентон, Є.Д., М.Д., і М.С. Кондратьєви, С.І. Донауров, Н.М. Кондратьєва, Г.Я. Левенсон. 28-31 травня 1876 р.«...мой призыв к вдохновению никогда почти не бывает тщетным. Я могу сказать, что та сила (вдохновение), которую... я назвал капризной гостьей, уже давно со мной освоилась настолько, что мы живем неразлучно и что она отлетает от меня только тогда, когда вследствие обстоятельств, так или иначе гнетущих мою общечеловеческую жизнь, она чувствует себя излишнею. Но едва туча рассеялась,  — она тут. Таким образом, находясь в нормальном состоянии духа, я могу сказать, что сочиняю всегда, в каждую минуту дня и при всякой обстановке. Иногда я с любопытством наблюдаю за той непрерывной работой, которая сама собой, независимо от предмета разговора, который я веду, от людей, с которыми нахожусь, происходит в той области головы моей, которая отдана музыке. Иногда это бывает какая-то подготовительная работа, т. е. отделываются подробности голосоведения какого-нибудь перед тем проектированного кусочка, а в другой раз является совершенно новая, самостоятельная музыкальная мысль, и стараешься удержать ее в памяти». П.И. Чайковский«Есть личность, играющая первенствующую роль в истории моей жизни за последние десять лет: личность эта мой добрый гений; всем моим благополучием и  — возможностью всецело отдаваться любимому труду я обязан ей, — и, однако ж, я никогда её не видел, не слыхал звука её голоса, и все отношения мои к ней суть исключительно почтовые». П.И. ЧайковскийФото. П.І. Чайковський і піаніст В.Л. Сапельников. Замок Іттер. 1892 р.Фото. Низи. Голова селища В.С.  Литвинов вітає гостей і учасників І фестивалю-конкурсу «Пролісок». 2002 р.Фото. Хронологія перебування П.І. Чайковського на Сумщині 1864–1879 рр

Сумщина в долях трьох геніїв