Сумський р-н

Над рідним краєм наша пісня лине,
На серці - віри почуття святе.
Сумський район, ти у вінку Сумщини,
Немов колосся стигле, золоте.


Сумський район - один з найкрасивіших куточків Слобожанського краю. Тихоплинний Псел, що протікає через увесь район, сотні ставків, ліси і луки захоплювали і надихали на творчість Григорія Сковороду, Лесю Українку, Бориса Грінченка, Петра Чайковського, Федора Васильєва, Джакомо Кваренгі, Олександра Паліцина, Михайла Щепкіна, Василя Каразіна та інших. На території Сумського району розташовані: ботанічний заказник загальнодержавного значення "Банний яр" і орнітологічний - "Журавлиний" (зберігається сірий журавель), пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - Кияницький парк (сотні цінних і рідкісних порід дерев, садиба Ліщинських). Крім цього, 6 заказників місцевого значення, 3 парки, 4 гідрологічні пам’ятки, геологічна пам’ятка "Шпилі" Полтавського ярусу і заповідне урочище "Сосняк".Сумська земля береже в собі історичну пам’ять про наших пращурів.Серед унікальних археологічних об’єктів Сумського району - грунтовий могильник Черняхівської культури IV-V ст. н.е., відкритий у с. Сад. Знайдені речі, а це кухонний та столовий посуд, срібні фібули та поясна пряжка, намисто, мушлі, амулети, гребені, бронзова голка у футлярі - експонувалися у 1993 р. на виставці "Готи" в Мілані (Італія).Територія нашого краю була досить густо заселена і за Київської Русі. Існував цілий ряд городищ по Пслу. Понад тисячу років тому князь Володимир зводив тут оборонну лінію поселень, а саме - біля Шпилівки, Зеленого Гаю, Битиці, Могриці, Хотіні. Битицьке городище у VІІІ ст. за своїм політичним значенням та масштабами впливу було рівним Києву і Чернігову, адже було одним із центрів формування східнослов’янської народності.У XІV ст. поряд з Путивлем і Ромнами до найбільших міст на території Сумщини належала Хотінь. Згадка про неї є у "Списку городів руських, дальніх і ближніх" (кін. XIV ст.) та в Іпатіївському літописі (II пол. XV ст.).У другій пол. XVІІІ ст. на території району перебував духовний, культурний центр Лівобережної України, один з основних культурних центрів України і Східної Європи. Це пов’язано з такою блискучою сторінкою в історії культури нашого народу, як діяльність невиправдано забутої і ще донедавна маловідомої "Попівської академії”, що була розташована на хуторі Попівка (нині Залізняк). Її керівник Олександр Олександрович Паліцин був людиною європейських масштабів, усебічної обдарованості і освіченості, зумів зібрати прогресивних людей того часу - літераторів, архітекторів, перекладачів. "Якщо не їхати до Вольтера у Ферней, то необхідно їхати у Попівку до Олександра Паліцина", - писав поет П. А. Вяземський. Це був поет, меценат, архітектор і перший в Україні автор віршованого перекладу "Слова о полку Ігоревім”. З роботи Паліцина над "Словом" почалося паломництво літераторів, художників і архітекторів у Попівку, щоб познайомитись особисто з автором віршованого перекладу давньоруського твору.У 1790 р. Хотіньський поміщик Михайло Камбурлей за кресленнями видатного італійського архітектора Джакомо Кваренгі, автора будівель Смольного інституту, Академії наук у Петербурзі, збудував палац, який, за твердженням мистецтвознавця і архітектора Г. Лукомського, посів першість серед кращих садиб України. Навколо палацу на 200 десятинах був парк, відомий свого часу на всю Україну красою і підбором дерев. У маєтку жив учитель музики і керівник кріпосного оркестру німецький композитор поч. XIX ст. Франц Блюм, була велика нотна бібліотека. З її втратою назавжди закрилась сторінка історії російської кріпосної музики.Наприкінці XIX - поч. XX ст. найвідомішими людьми на Сумщині були родини Харитоненків, Суханових, Ліщинських.Суханови володіли Низівським цукрозаводом. Заснувавши село Новосуханівка у 1909 р., збудували тут винокурний (спиртовий) завод. Ліщинські володіли цукрозаводом і садибою з унікальним парком у Кияниці.Сім’я Харитоненків була серед засновників с. Нижня Сироватка у ХVII ст. Ця династія особливих успіхів досягла в ХІХ ст. за Івана Григоровича та його сина Павла Івановича Харитоненків, відомих у Російській імперії цукрозаводчиків, меценатів, колекціонерів творів мистецтва. Харитоненки залишили по собі величезну спадщину у вигляді колекції картин, яка зберігається у Третьяковській галереї у Москві; шедеври архітектури у Сумах, Москві. У Нижній Сироватці добре збереглася Тихонівська церква, споруджена на кошти сім’ї Харитоненків.Земля району народила багато вчених із світовим ім'ям. Це видатний вітчизняний астроном ХІХ ст. О. М. Савич; видатний учений-геолог, керівник розробки Криворізького залізорудного басейну, віце-президент АН України у 30-і роки М. Г. Світальський; учений-мікробіолог В. О. Бєльський; український письменник Я. А. Мамонтов, наші сучасники: поет О. М. Маландій, письменник і журналіст І. Корнющенко, народний художник СРСР, член-кореспондент Академії Мистецтв СРСР М. Г. Лисенко; парламентар І. О. Остапенко, пам’ятник якому встановлено в Будапешті. Тисячі жителів району брали участь у боротьбі з фашизмом у лавах Червоної Армії, партизанських загонах. 5916 вихідців із Сумського району нагороджені орденами і медалями, 28 - удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 1 - повний кавалер ордена Слави (Григорій Михайлович Юнак). Один з них - уродженець с. Верхньої Сироватки Семен Опанасович Красій - отримав звання Героя Радянського Союзу за звільнення м. Суми.У повоєнні роки значних результатів у вирощуванні сільгоспкультур досягли колгоспи "Вперед" та ім. Кірова. По 500-600 ц/га буряків отримувала ланка О. А. Бондаренко, яка в 1948 р. була нагороджена Орденом Леніна, удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.Про героїчну працю наших земляків свідчить те, що 13 трударів були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Один з них - Володимир Іванович Ворошилов - працює і донині.А у грудні 2001 р. оператор машинного доїння СВК АФ "Перше травня" з с. Великі Вільми Павлина Михайлівна Шаповаленко стала першою в області жінкою, удостоєною високого звання Герой України. Ім’я лікаря Кравченко Валентини Іванівни відоме далеко за межами району і області. Працюючи тут понад три десятиліття, стала відмінником охорони здоров’я, заслуженим лікарем України. А в 1997 р. отримала орден "За заслуги" ІІІ ст. Як гідно представила ця дивовижна жінка Сумщину у сяючому вогнями Маріїнському палаці! У 1998 р. Валентина Іванівна одержала перемогу в номінації "Жінка-професіонал" у Сумській області.