Шосткинський р-н

Серед чарівних краєвидів українського Полісся, опоясане віковими борами, березовими гаями та духмяними придеснянськими луками, розкинулось просторе сучасне місто. Милують зір чепурні вулиці і майдани, сквери і парки. На очах змінюється архітектура у центрі і на окраїнах. Це - Шостка, місто, в яке закохані його жителі.Земля, на якій розташована Шостка, притягувала людей з прадавніх часів: поблизу міста відкриті поселення, існування яких датується пізнім палеолітом - близько 15 тисяч років. Знаходили чим поживитися в цьому краї й татаро-монголи, після набігів яких місцевість запустіла.У XVI-XVII століттях тут, на суходолі, почали осідати втікачі із Задніпров’я. З родючими полями, багатими рибою озерами та хутровим звіром лісами краю пов’язувала своє благополуччя й знать Речі Посполитої. Того часу на лівому березі однієї з приток Десни - річки Шостки виникло село Локотки, звідки й пішло місто Шостка. Початок місту поклав локотський селянин, котрий спорудив на річці Шостці водяний млин. На млині мололи селітру та деревинне вугілля, з яких підприємливі місцеві селяни робили й продавали порох. Проїжджаючи у 1708 році через сусіднє містечко Вороніж, Петро І звелів відкрити тут пункт збору селітри для порохових заводів Росії. Це й визначило долю краю.У 1739 році за повелінням царського сенату поряд із млином були побудовані пороховий завод, житлова споруда "о четырёх покоях", лазня, чотири хати… Відтоді й веде свою історію місто Шостка.З часом і завод, і поселення довкола розширювались. Важливу роль завод відіграв у Вітчизняній війні 1812 року. Переказують, що за безперебійне постачання порохом російської армії сам М. І. Кутузов відзначив майстерність та старання "робітних людей" заводу грошовою винагородою, а адміністрацію - подякою.У 1848 році неподалік від порохового почав працювати ще один завод - капсульний (нині "Імпульс"). А наприкінці ХІХ століття Шостка мала вже й цегляний завод, лісопилку, електростанцію. Залізниця з’єднала її з великими промисловими центрами Росії.У 1920 році Шостка стала центром повіту, а у 1924 одержала статус міста.Подальший її розвиток визначило будівництво тут у 1931 році фабрики кіноплівки, котра значилась у переліку таких новобудов, як Дніпрогес, Харківський тракторний завод та інші гіганти. 30-і роки були для Шостки періодом другого народження. Відкрився хіміко-технологічний інститут. Один за одним ставали до ладу підприємства будівельної індустрії, легкої та харчової промисловості, заклади культури, школи, дитячі садки та ясла. Швидко розвивалось житлове будівництво. Серед спортивних закладів вирізнявся міський аероклуб, де свій перший крок у небо зробив учень технікуму, майбутній славнозвісний ас Іван Кожедуб. На час утворення у 1939 році Сумської області Шостка вже була потужним промисловим і культурним центром Північно-Східного регіону України.Скорботною і водночас героїчною сторінкою в історію міста вписані роки Великої Вітчизняної війни. Були зруйновані всі промислові підприємства. Фашисти закатували сотні шосткинців, тисячі жителів не повернулися з поля бою. Пам’ять про них священна! Хоробрість і мужність 4 тисяч шосткинців відзначені орденами та медалями, п’ять із них стали Героями Радянського Союзу, а випускнику шосткинського технікуму І. М. Кожедубу це звання було присвоєне тричі. Евакуйовані на Схід шосткинські пороховий та капсульний заводи, фабрика кіноплівки безперебійно постачали на фронт свою продукцію.Нині Шостка - перспективне промислове місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Шосткинського району Сумської області. Географічні координати: 51° північної широти, 32°20′ східної довготи. Місто розташоване на північному сході Поліської низовини у 182 км від обласного центру і у 330 км від Києва. Майданчик міста в основному рівнинний. Переважаючі навколишні висоти - 100-150 метрів. На захід вони знижуються. Свого часу місцевість була багата покладами селітри, що і обумовило появу тут порохового заводу, а невдовзі і посаду "в одну квадратную версту".Через Шостку проходить залізниця, яка з’єднує її з транс’європейською магістраллю. Автомобільна дорога Шостка - Суми - Харків у 35 км від міста перетинається з автотранспортною артерією Київ - Москва. У 18 км на захід від Шостки протікає оспівана великим О. Довженком зачарована Десна. Територія Шостки - 35,57 кв. км., населення - 87,1 тис. чоловік.Науково-технічний потенціал Шостки представлений трьома науково-дослідними інститутами: хімічних продуктів, електроізоляційних матеріалів, магнітних носіїв інформації, в яких працюють 36 докторів і кандидатів наук.

Бурхливий розвиток Шостки в 50-80 роки ХХ століття - яскраве свідчення того, що місто завжди було і залишається містом висококласних майстрів, які володіють унікальними професіями.Специфіка Шостки, яка полягала у тому, що основними підприємствами тут були підприємства оборонної, хімічної та фотохімічної галузей, спричинила надзвичайно важке входження міста в ринкові умови господарювання. Відокремлення сировинної бази, 80 відсотків якої розміщувалось у Росії, розрив ринків збуту призвели на кінець 90 років економіку та соціальну сферу міста до обвального занепаду. У багатьох опустились руки.
Останніми роками Шостка відновила дружні стосунки з містами-побратимами Желєзногорськом (Росія) та Оряхово (Болгарія), з якими розвивається співробітництво в гуманітарній сфері. Влітку 2003 року відбувся перший обмін делегаціями міст Шостки і Швідник (Польща) за участю перших керівників міст. У результаті укладена Угода про дружбу та співробітництво в розвитку промислового виробництва, малого та середнього бізнесу, в житлово-комунальній сфері, в галузі культури, фізичної культури та спорту. На виконання цієї угоди польські комунальники передали шосткинцям досвід обладнання будинків приладами обліку теплоенергії. Він успішно впроваджується у місті. Надбанням шосткинців став також новітній метод облицювання будинків, завдяки якому поліпшується їх утеплення. Першою будівлею, що облицьовується за цим методом, став міський спортивно-оздоровчий центр "Молодіжний".
Шосткинці пишаються тим, що їх місто за останні три роки стало містом студентів. Студентське братство Шостки сьогодні налічує 2685 молодих людей, а якщо сюди додати учнів, що навчаються у професійних навчальних закладах, то це число перевищить 4 400 чоловік. Шосткинське вище профтехучилище № 19 за кількістю учнів найбільше в області.Рівно через 60 років відновлена робота Шосткинського інституту, який був закритий напередодні окупації Шостки. В одному ряду стоїть і відновлення роботи Шосткинського медичного училища, і створення філій Сумських аграрного та педагогічного університетів, і відкриття 3-х консультаційних пунктів інших вузів країни. Шостка стала центром підготовки кадрів для доброї частини Північно-Східного регіону України. Належна увага приділяється розвиткові культури. Тут започатковано і щороку проводиться фестиваль камерної та класичної музики "Поліська рапсодія", обласний фестиваль хореографії "Поліські візерунки", кінофестиваль, фотовернісаж. Багатими самобутніми талантами Шостка славиться з давніх часів. Її літературні традиції започаткували письменник, перший ректор Київського університету М. О. Максимович, поет, перекладач і видавець М. В. Гербель, який уперше видав "Кобзаря" російською мовою. У Локотках творила М. Вовчок. Своїми іменами прославили Шостку двічі Герой Соціалістичної Праці, відомий усьому світові вчений-хімік Я. Ф. Савченко, Герой Соціалістичної Праці, народний архітектор СРСР, який був головним архітектором Москви, академік Д. М. Чечулін та багато інших видатних діячів науки і культури.Виступи колективів художньої самодіяльності шосткинських закладів культури сприймались на "біс" глядачами в Росії, Фінляндії, Болгарії, Малі, Сенегалі. Сучасні шосткинські самодіяльні таланти неодноразово виявляли себе у популярних загальноукраїнських і зарубіжних телепрограмах, фестивалях і конкурсах. Далеко за межами України лине спортивна слава Шостки, яку їй здобули на різних міжнародних змаганнях, у тому числі й у Олімпійських іграх, О. Сорокалєт, М. Васильєв, М. Подсосонний, В. Григор’єв, О. Зубрилова. 


Научно-популярное издание
"Люди Красного Креста. Шосткинская организация"