Село Білка

"...В кінці XVIII ст. наші родичі трудилися на землі, заготовляли сіно і для своєї худоби і, для військових потреб. Водоймища з греблями і водяними млинами займали всю річку Білку від села Скрягівки до старої Білчанської церкви, ставки були загачені на річці Грузька від Лолового хутора до вулиці Берег у Білці. На річці Боромля були побудовані греблі між вулицею Берег і правою височиною яру Дігтярня та вище, від східної Микитівки до хутора Вовків. Ці греблі, ставки добре видно на карті Білки 1784 року. (Дивіться додаток). Тож мололи борошно, товкли пшоно, гречку, ячмінь. Везли все це та вироби з дерева, конопляне і льняне полотно на південь України, де білчанські родичі, які виїхали з села до реформи 1655 року і після реформ та поселилися на великому просторі аж до Миколаєва, Херсона, Ростова-на-Дону, давно чекали на товари з малої батьківщини. Натомість, нашим чумакам пропонували сіль, гас, гравій, сушену воблу, шовки зі східних країн.

У цей період у Білці продовжується селітряний промисел, розведення овець, великої рогатої худоби. Білчани, як і раніше, перші в Охтирській провінції з розведення бджіл і продажу меду..."

Читати далі "Село Білки"