Скарби нашого роду. Віра Донченко - Хмара

«В рушниках – код роду». Знаний український мистецтвознавець, ст. науковий співробітник Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького, вона залишила по собі значний науковий доробок, присвячений вивченню глибинних витоків кролевецького ткацтва, його генезису на протязі віків.

«В рушниках – код роду». Наші рушники дають неспростовні аргументи на користь думки, що ми, як народ, нараховуємо, може, й не одне тисячоліття. "Разом відкриваємо перлини рідного краю!"

Як вбивали самоідентичність українців та чого ми очікуємо втрачаючи час з популяризації та відродження на Сумшині автент...

Опубліковано Триторія Центр розвитку території та соціального маркетингу 3 квітня 2016 р.

КОД РОДУ

Виповнилося двадцять років з того чорного дня,  коли  увірвалося життя надзвичайно талановитої дослідниці і просто чарівної жінки – Віри Донченко - Хмари. Знаний український мистецтвознавець, ст. науковий співробітник  Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького, вона  залишила по собі значний науковий доробок, присвячений вивченню глибинних витоків кролевецького ткацтва, його генезису на протязі віків.

«В рушниках – код роду» - стверджувала дослідниця. Наводимо витяги зі статті  В. Донченко-Хмари, опублікованої в газеті «Панорама Сумщини» у жовтні 1991 року.

В рушниках - код роду. Віра Донченко-Хмара

 … рушник супроводжував українця від народження до смерті, був учасником всіх важ­ливих моментів його життя. Він - не­одмінний і як ритуальний, і як культовий предмет під час дійств і церемоній. Ще живі по селах дідусі і ба­бусі, які пам'ятають, як рушниками була вбрана хата, і була вона, як дівчина на відданні. Подібного не стрі­чаємо в жодного народу. Нам до ос­таннього часу, починаючи зі шкільної парти, вбивали в голову, що україн­ський народ порівняно молодий, сформувався десь у XIV-XVI століт­тях.

Наші рушники дають неспростовні аргументи на користь думки, що ми, як народ, нараховуємо, може, й не одне тисячоліття. Їх мотиви і сим­воли цілком відповідні українському національному світосприйманню, уко­рінені в сивій минувшині. Частина з них, маючи довге художнє життя, зазнала різних видозмін, зберігши лише окремі риси і ознаки. Але деякі зображення в узорах не підлягли глибокій переробці і дійшли до нас мало зміненими.

БОГИНЯ-БЕРЕГИНЯ

Виражаючи  свої поняття про світ умовними знаками, наші предки по- значали прямою горизонталлю зем­лю, хвилястою - воду. хрестом – вогонь. Ромби, кола, квадрати, ро­зетки, зірки - це мотиви солярного орнаменту, пов'язані з культом сонця та небесних світил.

Сонце в язичницькому культі було символом вищого божества. Посередником між Богом-сонцем і людьми виступала Богиня-Берегиня. Зображували її з піднесеними, як у Оранти, руками. Часто (особливо пізніше) її заміняли «квітучі вазони», «дерево життя. Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя. Вона - матір всього живого на землі, захисниця хатнього вогнища. Їй на­лежали повітря, земля, вода. Звідси і увага до рушників, де її образ заповнював центральну частину. Рушник  виступав як родовий, сімейний оберіг. Звідси і вираз «на рушничок стати» - рушник при одруженні оберігав у родині мир і злагоду. Звідси – хліб-сіль на рушнику. Звідси - опускання на рушниках у могилу, коли душу чекає потойбічне життя

Згаданий мотив посідає одне з центральних місць в роботах кролевецьких майстрів Зустрічається він у вигляді «дерева» з трьома квітками. Нижня частина його трактується як вазон або трикутник. Жіноча постать трансформується в квітку.

Стихія повітря і води представлена в язичницькому культі птахами.   Давні українці вірили, що птахи здатні приносити людям щастя і сприяють їхньому добробуту, забезпечують родючістю землю, відвертають лихо. Птахи втілюють також тепло і світло (давні вірування знайшли своє відбит- тя в народній казці про жар-птицю, перо якої освітлювало шлях людям). В орнаменті вони зберегли свої форми: вгадуємо голівки, крила, лапки. Ка- чечки, півники, «літаючі птахи» пе­редаються в профільному зображенні та виді зверху, як у мотиві «літаюча пташка» Два трикутники, з'єднані вершинами-крилами, а між ними тулуб у вигляді видовженого прямокут-ника - стилізоване трактування птаха в польоті, були широко розповсюд- жені в різних варіантах в орнаментації кролевецького рушника.

БІЛЬШЕ, НІЖ ТРАДИЦІЯ

Чи не найхарактерніша ознака кролевецького рушника - чергування окремих орнаментальних мотивів з горизонтальними прямими різної  ширини.  Цілком можливо, що в прадавніх рушниках така композиція місти­ла в собі певний зміст, а до нас дійшла просто як декоративний прийом орнаментації виробу …

З рушників озивається мудрість предків — їх знання про світ зовнішній і внутрішній, про ду­шу людську, про космос буття. На жаль, ми не відчуваємо і не знаємо всього того, що відчував і знав 100 - 200 років тому кожен селянин…