Білопільський р-н

Історія Білопільщини сягає сивої давнини. Перші стоянки людей з’явилися тут у епоху неоліту, V-III тисячоліття до нової ери.

Археологічною пам’яткою Білопільщини є літописне місто Вир, який разом з містами Посейм’я і Посулля, Заритим, В’єханем і Попашем мав у кінці XI ст. важливе стратегічне значення у так званому степовому коридорі межиріччя Сейму і Сули. Місто складалося з двох частин: фортеці та укріпленого торгово-ремісничого посаду, який оточував дитинець і звався ще острогом. Воно було захищене подвійним кільцем укріплень. У центрі фортеці була площа, на якій відбувався огляд війська та князівський суд. Понад стінами фортеці з внутрішньої сторони були розташовані будівлі: князівські хороми, ремісничі майстерні, кузні, людські житла, господарчі ями біля них.

У 50-60 роках XIV століття територія сучасної Білопільщини увійшла до складу Великого Князівства Литовського.

Виникненню Білопілля передували великі історичні події: визвольна війна 1648-1654 рокыв, підписання Переяславської угоди з Московським царством, часи Великої Руїни в Україні. У 1672 році сотник Степан Фоменко з містечка Білопілля Польсько-Варшавського повіту Вінницького полку привів сотню козаків і одержав дозвіл Московського уряду оселитись навколо новозбудованої фортеці Крига. Нове поселення було назване Білопіллям.

"З Виру місто починалось,

В Кризі збереглося,

В дні козацькі Білопіллям

Місто нареклося ..."

У 1681 році Білопілля стало самостійним повітом. Після ліквідації козацького устрою Білопілля стало центром комісаріату і входило до складу Слобідсько-Української губернії (1765 рік), з 1780 по 1796 рік було центром повіту Харківського намісництва, у 1796-1836 роках як повітове місто входило до Слобідсько-Української губернії, а з 1836 по 1923 рік було заштатним містом Харківської губернії.

25 лютого 1925 року за новим адміністративним поділом постановою ВУЦВК УРСР Білопілля зарахували до розряду міст. А 27 лютого 1932 постановою ВУЦВК УРСР його визнано як районний центр Харківської області. З 1939 року Білопільський район входить до складу новоствореної Сумської області.

На той час у райцентрі працювали машинобудівний завод, крупорушний і комбікормовий заводи, вальцьовий млин, засолювальний завод, шість промартілей.

У XIX ст. Білопілля було прикрашене чудовими архітектурними спорудами - дев’ятьма православними храмами, серед яких найвеличніший - кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці. Одним із найстаріших храмів був Петропавлівський (йому більше 200 років). Вражає своєю красою та архітектурною довершеністю Михайлівський храм, збудований, за історичними свідченнями, у 1779 році.

Білопільці мужньо боролися з фашизмом на фронтах Великої Вітчизняної війни. У роки війни з 23 червня по 7 жовтня 1941 року в діючу армію було мобілізовано 17458 жителів району, 14325 жителів загинули, більше 3 тисяч потрапили у фашистську неволю. Практично повністю була знищена економіка району.

Десять наших земляків удостоєні високого звання Героїв Радянського Союзу, сім стали повними кавалерами ордена Слави, понад 12 тисяч нагороджені бойовими орденами і медалями. А відважний льотчик-винищувач, уродженець села Річки Степан Супрун першим став двічі Героєм Радянського Союзу.

Подвиги земляків і визволителів району увічнені у меморіалах, пам’ятниках, обелісках, пам’ятних знаках. На території району є 57 поховань загиблих у боротьбі з фашизмом, у яких спочивають вічним сном понад 650 воїнів.

Після війни завдяки героїчній праці жителів уже в 1948 році промислові підприємства району досягли довоєнного рівня, а у 50-70-х роках визначився головний напрямок розвитку району. Пріоритетними стали харчова і машинобудівна промисловість та сільське господарство, які і нині є найголовнішими у народногосподарському комплексі району. У післявоєнні роки Білопільщина вийшла на передові позиції в області по виробництву промислової і сільськогосподарської продукції, у житловому і соціальному будівництві. Десять кращих трудівників Білопільщини були удостоєні почесного звання Героя Соціалістичної Праці, понад 200 були нагородженні найвищою державною нагородою - орденом Леніна, більше 800 - орденами "Трудового Червоного Прапора", "Жовтневої революції", "Знак Пошани", "Дружба народів" та іншими. Багато працівників промисловості, сільського господарства, культури, освіти, медицини носять почесні звання заслужених.

Білопільщина дала світові видатного педагога, письменника Антона Семеновича Макаренка, котрого віднесено до п’ятнадцяти найвидатніших педагогів світу. Його ім’ям названо вулицю, загальноосвітню школу-інтернат, споруджено два пам’ятники, діє музей А.С. Макаренка у Білопіллі. Ім’я уродженця м. Білопілля Олександра Олеся носить Білопільська центральна районна бібліотека, у якій є музей письменника, де зібрані його особисті речі, прижиттєві видання його творів, фотоматеріали, книги сучасних письменників України. Гордістю району є відомий учений-хімік, академік Федір Овчаренко, народний артист СРСР Данило Сидорович Антонович-Будько, відомий географ-етнограф, дослідник Африки Олександр Булатович, вітчизняний філософ-матеріаліст, просвітитель, літературознавець Максим Олексійович Антонович, композитор Антон Муха, художник Віктор Зарецький, легенда вітчизняної реактивної авіації Іван Кошель, олімпійський чемпіон з велоспорту Олександр Кириченко, чемпіон світу і Європи зі штовхання ядра Юрій Білоног, переможець етапу Кубка світу з біатлону Андрій Дериземля та інші.

Зростають обсяги виробництва промислової продукції. Відновлюються колишні зв’язки із споживачами продукції промислових підприємств Білопільщини в Росії, Туркменистані, Чехії, Польщі, Словаччині. Триває залучення іноземних інвестицій для розвитку промисловості району, освоєння нових потужностей і видів продукції.

На території району транспортна мережа залізничних колій становить 87 км.

Вузловою станцією Південно-Західної залізниці є місто Ворожба. Стабільно працюють і виконують поставлені завдання структурні підрозділи, в тому числі вагонне і локомотивне депо.

У районі функціонують навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1, гімназія в м. Білопілля, навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа, гімназія в селищі Жовтневе, відкрито ліцейний клас у середній загальноосвітній школі № 2 м. Білопілля на базі технікуму Сумського національного аграрного університету та ліцейний клас у середній загальноосвітній школі-інтернаті м. Білопілля для дітей сільської місцевості.

Один з найкращих серед позашкільних закладів області - районний будинок дітей та юнацтва. Тут працюють відділи художньої, декоративно-прикладної творчості, науково-технічний, спортивний відділи, екологічної та природоохоронної роботи.

У дитячо-юнацькій спортивній школі, що працює вже близько 40 років, починали свій шлях у великий спорт три майстри спорту міжнародного класу та п’ятнадцять майстрів спорту.

На території району діє 50 лікувальних закладів. Серед них - центральна районна лікарня, 3 сільські амбулаторії, 5 дільничних лікарень, 10 фельдшерсько-акушерських пунктів, 31 фельдшерський пункт.

У районі вдалося зберегти мережу культурно-освітніх закладів. Нині на Білопільщині функціонують 85 установ культури: 46 закладів клубного типу, 37 бібліотек, дитяча музична школа, кінотеатр "Україна".

Окрасою мистецького сьогодення району є 15 колективів художньої самодіяльності, які носять звання "самодіяльний народний". Активну концертну, просвітницьку роботу ведуть хорові колективи Жовтневого, Річківського будинків культури, Жовтневого селищного клубу, працівників освіти міста Білопілля, ансамбль української пісні Ганнівсько-Вирівського сільського будинку культури, драматичні колективи Жовтневого та Марківського будинків культури, духовий оркестр Улянівського будинку культури, ансамблі української пісні радгоспу "Перемога" та Товстянського будинку культури.

Далеко за межами району і Сумщини знають ансамбль "Веселі музики" із селища Жовтневого, який був неодноразовим учасником обласних, Всеукраїнських та Міжнародних оглядів-конкурсів, фестивалів, свят. Колективи художньої самодіяльності району багато разів виступали в містах Суми, Київ: Державному музеї народної архітектури та побуту України, мистецькому центрі "Український дім"; у сусідній Курській області Російської Федерації та ін.

Бережуть у районі народну скарбницю духовності - престольні свята, свята сіл, селищ, міст Білопільщини. Завжди багатолюдно на святах: Покрови у селі Ганнівці-Вирівській, Петра і Павла у селі Тучному, Трійці у селі Річки, Івана Воїна в селі Товсті, Спаса в селі Марківці, святах селища в Жовтневому та Улянівці, святах міста в Ворожбі та Білопіллі.

Створені талановитими народними майстрами барвисті килими, яскраві вишиванки, художня різьба, різноманітні вироби декоративного розпису деревини, майстерно виписані художні полотна принесли заслужену шану багатьом талановитим майстрам-умільцям району.

Відчуття краси і величі землі, потяг душі до прекрасного, живого, вічного - це те, що відчуваєш, дивлячись на полотна річківського аматора Андрія Федоровича Лютого. Його художні полотна експонувалися в Німеччині, Болгарії, на численних всеукраїнських виставках.

Важливим інформаційно-культурним центром, місцем духовного спілкування є бібліотечні заклади району. У них ведеться постійна робота по вивченню, збереженню та популяризації культурної спадщини, історії, традицій Білопільщини.

У бібліотеках району оформлені "Літописи сіл, селищ, міст", у яких зібраний історичний, краєзнавчий матеріал, спогади старожилів.

Шість років у центральній районній бібліотеці їм. О. Олеся працює клуб "Народознавець", який приваблює до себе любителів української народної творчості.

Активну пропаганду музики, музичної освіти серед населення проводять викладачі та учні дитячої музичної школи.

Важливу роль у вихованні підростаючого покоління відіграють музейні заклади. У районі діє 5 музеїв на громадських засадах. До 125-річчя від дня народження О. Олеся поновлено і розширено експозицію музею поета-лірика. Значну роль у становленні української держави завжди відігравали культові споруди, церкви і храми. Вони і нині є центрами духовного життя народу. На Білопільщині функціонує 18 культових релігійних установ. Між конфесіями у районі встановилися нормальні стосунки і взаємна повага.

Завдяки допомозі меценатів споруджено чудові зразки архітектурного мистецтва - церкви Різдва Пресвятої Богородиці та Успіння Божої Матері у місті Білопіллі, Івана Богослова в селищі Жовтневе, Покрови Божої Матері у селі Ганнівка-Вирівська. Вони пробуджують у людей почуття віри, любові, добра, надії.